«Ми познайомимо вас із досі незнаною частиною Ісландії, з Ісландією, яку не обговорювали в пресі чи на телебаченні. Бо в Ісландії – все незвідане ознащає найкраще.»

Сучасна музична сцена Рейк’явіку має неабиякий успіх у наші дні. Вона почала вирізнятися різноманітністю та кількістю молодих виконавців та гуртів, які здобувають міжнародне визнання, завдячуючи поїздками на фестивалі та музичні події, що відкривають нових талантів.
Рейк’явік – столиця Ісландії, місто з населенням близько 170 тисяч жителів – що буквально становить половину від населення всього острова. Невідомо, чи це місто існує за вказівкою долі чи завдячує звичайній випадковості, ви можете вибрати що-небудь.

Коли мандрівник-дослідник Інгольфр Ейнерсон відплив від берегів Північної Норвегії у 874 році, він вважав, що це за Божим покликом його обрано першим відкривачем цієї бідної, неродючої та незаселеної землі. По суті, він кинув дві порізані, дерев’яні колоди на воду і поклявся, що буде мандрувати куди-небудь до того часу, поки вони не дістануться берега. Ось так заснували Рейк’явік. У ті часи вода омивала значно більшу частину острова ближче до центру країни і, якщо ви коли-небудь перебуватимете в закутках Aðalstræti та Suðurgata – то це ті місця, де колись (як погоджуються історики) було засноване Ейнерсонове господарство.

Ісландія завжди вела чарівне та спокійне життя, незважаючи на сильний неспокій XX століття. Але в жовтні 1986 року саме тут відбувся саміт між керівниками могутніх світових держав за присутності Рональда Рейґана та Михайла Горбачова, що мав покласти кінець холодній війні. Ця подія вивела Ісландію в поле загального бачення. На сьогодні країна пройшла довгий шлях від часів холодної війни та Sugarcubes неодноразово запалюючи концертні арени по всьому світу.

Гуляючи берегом Тьорну, маленького ставка в західному кінці міста, ви ніколи не відчуєте, що це столиця найсучаснішої індустріалізованої нації. По перше, кидається в очі майже цілковита відсутність транспорту. Ну і звичайно, як не згадати численних качок, гусей та лебедів, які, як постійно здається, переважають кількість людей на вулицях. Рейк’явік значно більше нагадує невеличке студентське містечко, яке занурилося у самий центр озерного краю. Але нехай вас не дратує оманлива тиша цього міста. Цей, на перший погляд, миле спокійне місто, приховує під своєю меланхолійною маскою найпрогресивніше і найкомунікативніше місто на планеті. Наприклад, чи знали ви, що Ісландія займає перше місце в світі як країна, що найширше використовує мобільний зв’язок та інтернет?

Хочете моди? У Рейк’явіку знайдете такі лейбли як GK, Aftur, X18 та Svo. Кінематограф розвинений у місті також непогано (відносно його маштабів): «Baltasar Kormákur's Reykjavik 101», «Fridrik Thor Fridriksson's Rock in Reykjavik» та «Zik Zak Film Works Dramarama». А музика? О, це вже ціла історія. Вам потрібний джаз? Хіп хоп? Техно? Рок? Гаразд. Без проблем ви знайдете це все та ще більше у Рейк’явіку. У цьому вільному від смогу камерному містечку, де здається всі знають один одного, значно більше пабів та клубів, ніж ви уявляєте собі їх на території, яку легко можна обійти за 10-15 хвилин. А погода є такою непередбачуваною, як жінка, що про неї говорять:
«Якщо вам не подобається погода зараз, то зачекайте хвилин п’ятнадцять, будьте певні – вона стане гіршою.»

Ці щасливі ісландці мають все для себе… у цю хвилину. Тільки треба підняти сучасні газети та журнали й ви знайдете безліч статтей про Ісландію. Всі ми знаємо про подвиги Björk, Magnús Ver Magnússon, а тепер ще й Sigur Rós. Це країна «Льоду й вогню», блакитна лагуна, країна топірців(пташки такі) і тріски (риба), але є ще багато того, про що ви не чули – зокрема про сучасні простори ісландської музики.

Ми познайомимо вас із досі незнаною частиною Ісландії, з Ісландією, яку не обговорювали у пресі чи на телебаченні. Бо в Ісландії – все незвідане ознащає найкраще.


У першій частині цієї розповіді нашими гідами стануть брати-музиканти із тамтешнього інді-гурту «Suð» Гелґі та Кйертейн.

Suð – ісландський інді-рок гурт. Як учасники більшості гуртів по всьому світу, ці четверо хлопців із Рейк’явіку, також повністю присвятили себе музиці. Вони трохи розкажуть про ісландський андеграунд і про те, як ведеться цій інді-рок четвірці у Рейк’явіку.

Helgi (соліст та гітарист Suð ): «Ми граємо разом, як єдина група, починаючи з 1998 року. До того, ніхто з нас ніколи не працював із іншими музикантами. Під впливом американської та британської музики наші перші пісні були написані англійською. Процес написання хороших пісень ісландською мовою є трохи складншішим для нас, проте ми стараємось складати їх, у будь-якому випадку.
Kjartan (брат Гелґі – басист) додає: «Ми слухаємо багато американської музики, але ніколи не намагаємося копіювати її. Я гадаю, коли людина має щось своє власне у голові, то тільки тоді може це виражати. Але, незважаючи ні на що, ми намагаємось співати ісландською, бо це для нас дуже важливо і це великий виклик писати якісну лірику на ісландській мові»

Helgi: «Думаю, першими найвідомішими поп-співаками в Ісландії, починаючи з часів Beatles, був гурт під назвою "Hljómar" – вони були послідовниками однорідної Бітломанії. Потім було ще кілька попсових диско-записів, які складали Top 40, але найцікавіше розпочалось після 1979 року, коли в Англії все більшого успіху набув punk. Ось тоді й з’явилася власна рок сцена тут в Ісландії. З’явились багато різноманітних ватаг - Tappi Tókarass, Fræbbblarnir, Bubbi Morthens і звичайно KUKL – вони стали широко відомими в Ісландії, тому що це маленька країна. Тут немає такого андеграунду, щоб хтось про нього не знав – це справді маленька країна.»
«На початку 90-тих найпопулярнішим стилем був ґрадж (вплив гурту «Nirvana»), але через кілька років десь поміж 1992 та 1994 з’явилася death metal сцена, яка була тут досить помітною. Тепер ми маємо багато хардкору, і я гадаю, що це найбільш росповсюджений жанр андеґраунду в музичній індустрії тут, але однак це приємний андеґраунд, якого ніхто не лякається.»

Kjartan: « На концертах інді-музикантів, які проводять в Рейк’явіку ви завжди можете очікувати десь близько 200 чоловік або трохи більше. А контингент хардкор-виконавців постійно складає приблизно 50 осіб.»
Helgi: « Є у місті клуб «Gaukur á Stöng» в якому проводять концерти майже кожної ночі. У будні тут грають свою музику молоді гурти, а на вихідних – кавери. Якщо іноземці приїжджають і йдуть у «Gaukur á Stöng», то вони ніколи не зможуть дізнатися на яку музику сподіватися, бо тут представлені найрізноманітніші музичні колективи та стилі. «Gaukur á Stöng» завжди відкритий для нових гуртів і дає їм шанс проявити себе.»

Kjartan: «Я думаю видати запис в Ісландії дуже просто і не займе більше часу, аніж ви над ним працюватимете. Ми це зробили на власній студії. Наш друг допоміг нам записати альбом. Процес запису забрав два тижні, ми зробили це дуже швидко, а потім пішли до звукозаписуючої компанії «Bad Taste» і дали їм наше демо. Вони зацікавилися в реалізації пластинки та додали, що Japis (компанія розповсюдження) охоче займеться дистриб’юцією і допоможе видати диск – вони роблять це для більшості гуртів тут. Диск зробили і відіслали на розповсюдження до Німеччини. Ми отримали 25% від продажу. »

«Останнім часом дуже багато людей хоче бути учасником гурту і творити власну музику – бо стало справді легко зробити концерт або просто розпочати діяльність. Музична сцена прогресує – зараз в Ісландії є багато великих гуртів.»

Helgi: « Я можу назвати хороший прогресуючий гурт «Botnelðja», який у досить короткий термін записав 4 диски. Також, такі гурти як «Ulpa» та «Singapore Sling» - ми говоримо про інді та альтернативну музику, тому що така музика є нашим пристрасним захопленням. Незабаром студія «Bad Taste» випустить блискучий альбом гурту «Funkmaster 2000». Я думаю - «Ulpa» є найкращим відкриттям на сьогодні в Ісландії.»

Підготовлено за матеріами BBC (с) 2006


Продовження буде...