Поезія Ісландії

Пісня Високого, 138-140

138. Я знаю - я висів на дереві
яке розхитував вітер
усі дев'ять ночей
поранений списом
звертаючись до Одина
звертаючись до самого себе
ніхто не відає
де беруть початок
корні цього дерева
139. Ніхто не подав мені вина
ніхто не нагодував мене
я дивився на землю
й підняв я руни
підняв них з криком
та знову впав на землю
140. Від сина Бьольторна
батька Бестли
отримав я дев'ять пісень
та випив чудового меду
з кубку Одроерір

(Переклад з англ. Д. Очеретін)

Егіль Скаллагрімсон (910-990?)

Сага про Егіля

...Вони піднесли вітрила і вийшли в море...(...)
Тоді Егіль сказав:
Вітер рубає захріплий.
Лезамі бурі - море.
Хвилі круті розтинає -
Шлях румака морського.
Вітер в одежі сніжній,
Рве, наче пилка зубцями,
Лебедю моря крила
І роздирає груди.

(Переклад за рос. перекладом А.І.Корсуна з кн. "Исландские саги". - М.:1956
"Всесвіт", 1999, №2)

Сігні Хафстеіндотір

* * *

У глубокій ночі вона засинає
душа її відлітає
підіймаючись у небеса
Граючись з північним світлом
з прикрашеними крилами
вона розчиняється у темряві ночі
Вона губить себе у місячному сяйві
де славетний лицар знайде її знову
Бажана зірка
здалеку
надіслана у її будинок
вона не зустріне ранок самотньою

(Переклад з англ. Д.Очеретін)

Сумнів

Якщо я залишу себе разом зі словами
розіб'ю стіни та поховаю меча
померла жінка прокинеться у моїх снах
вона сумна та прагне
свого довгого втраченого життя
пам'ятаючи що вона ще має зробити
її нерішучисть чомусь перемогла
допомога одяглася смертю
та нове життя заповнило її дихання

(Переклад з англ. Д.Очеретін)