Поезія Ісландії

Сігурдур А. Магнуссон (нар. 1928)

Сігурдур А. Магнуссон протягом 2-х років вивчав теологію в Ісландському університеті, а далі літературу в університетах Стокгольма, Копенгагена, Афін, а також у Новій школі соціальних досліджень Нью-Йорка, де він отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працьував як радіокоментатор для Ісландії при штаб-квартирі ООН, викладав у США ісландську мову. З 1956 р. мешкає у Ісландії. Автор пізнавально-публіцистичних книг про Ісландію. Переклади зроблені з авторських англомовних текстів.

Нічні гори

Я бачу як ніч
гори збирає
ласкаво
наче квочка своїх курчат
укриваючи їх
прозорими крилами

Вони дрімають під її крилами
нерухомі й німі
думаючи про сумне
вчуваючи дивну тугу
боячись
настання сівітанку
схожі на давніх велетів
Я мчу до них
силою чар
під крилами ночі
з містичною мрією
почути Гуннарів* спів
побачити як Гельгі
приходить до Сігурн**

Мій прихисток - скрізь
це лиш ненадовго

* Гуннар - герой "Саги про Н'яля" (ХІІІ ст.). Він гине, бо не може полишити рідної землі
** Гельгі та валькірія Сігрун - персонажі "Старшої Едди" (ХІІІ ст.). Навіть загинувши, Гельгі з'явився до своєї коханої. Ця сцена торжества любові на смертю - одна з найпрекрасніших сцен в епічній поезії давніх ісландців (примітки перекладача).

(Переклад М. Стріха
"Всесвіт", 1998, №1)

Тиша долин

Тиша пустель
зовсім не та
що тиша відлюдних долин
поміж прямовисних гір
де зелена зарість чагарника
де-не-де
здирається в гору схилами
пошарпана вітром
побита морозом

Тиша висить
на невидимих линвах
поміж гір
раптом
лунає пісня дрозда
і золотава зграйка
пливе
наче пір'їна
у простір

Гори схиляються
над тобою
немов мареринські груди
закручена хмарка
наче дитина в сповитку
притулилась до них
а ти сам у злагоді
із самотою
немов у материнському лоні

(Переклад М. Стріха
"Всесвіт", 1998, №1)

Дівчина читає книгу

Книга така чужа
в дівочих руках
цих коштовних чашах
із пломінною кров'ю

Ці тьмяні затерті слова
(вбрані у чорне немов жалібниці)
поназбирувані поколіннями
писак з нудними очима
гамують розбурхану кров
гасять вогні в очах
стирають округлості стиглих грудей
віддай мені книгу дівчино
і знов погляд наповни
вогнем що живить жагу

(Переклад М. Стріха
"Всесвіт", 1998, №1)

Дні

Дні проходять крізь мене

Дні: цей стрімкий потік
у серце запряжений

Дні проходять крізь мене
у бік океану

(Переклад М. Стріха
"Всесвіт", 1998, №1)

1 2