Поезія Норвегії

Пер Бронкен (нар. 1935)

Моя поезія

І
Слова втікають
із пожежі міст.
Назад все озираються слова
і застигають в монументи -
монументи катастроф.

ІІ
Навіть троянда важча,
аніж ланцюг на очах.
Квітки вогненна чашечка
ховає в собі меча.

ІІІ
Для тебе вірш - люстерко балакуче.
Для мене вірш - крило, вітрило змучене.

(Переклад І. Драч)

Моя мати

Стара жінка розставляє тихо
свої олеандри - свій клопіт.
Шкіра біла, цвіт без запаху -
все камелія, все попіл.
Очі вицвілі, спаленілі,
як море супроти обрію - все гасне,
все з зів'ялих фіалок,
все з могильних хрестів,
все недомовлене, все недосказане.
Кожен день, що настає, що проминає,
все прояснює їх - ті очі,
кожна ніч, та, що день так щодень доганяє,
все поглиблює їх щоночі.

(Переклад І. Драч)

1 2