Поезія Норвегії

Стейн Мерен (нар. 1935)

Добридень

Щодня - як світло гучне: горить
хоч я намагаюсь
навколо зімкнути сон
Раптом розпростує крила погляд
і запалала кімната!

Я прокидаюсь радий як звір
у власному тілі нагому поруч
нагого. Я сон змітаю
тобі з обличчя
і пальці мої розпускаються!

Нітрохи не заспана ти смієшся
Росами і сльозинами сну
ми відчуваєм - квіти на смак
мов яблуко, мов сонцесяйні слова:
Добридень кохана, добридень все суще!

Щодня - подертий на клапті В'єтнам
Проте прокидаємось ми, кохана
для тебе й для мене, для всього що суще
Кохана, ти чудо, лихе й незмірне
Добридень жаго, добридень світе!

(Переклад Л.Череватенко)

Сніжний краєвид

Уночі коли йде сніг

Тиша вергається з дерев
кидаєш ти своє життя
щоб прийти до мене

Виокремлюєшся зі сну
з білої нічної пітьми
світиш біля мене

В краєвиді яркім як любов
тінь повільна твого життя
сипле сніг на мене

(Переклад Л.Череватенко)

Зоряний дощ

Ночі покривало
Впало на блакить
Літній дощ оспало
В світі шелестить

П'є земля зніміла
З мокрого стебла
Зірні хмари вкрила
Біла кушпела

Ночі темні чари
На траві тремкій
Сіють літні хмари
Теплий супокій

Дощ забув спочинок
волю дав рукам
Блискіток-краплинок
Безгомінний гам

Сірі поторочі
Роки світляні
Хвильні коси ночі
літній дощ вві сні

(Переклад Л.Череватенко)