Поезія Швеції

Ґуннар Екльоф (1907-1968)

Гора Час

Колись
Я вірив у казки
Колись

Колись
Я у ніщо не вірив

Колись
Я вірив у казки про ніщо

Колись

Як поєднати життя суперечливі?
Як брехати красою і як говорити правду?
Чи бачиш, як мої маленькі ноги,
випадаючи із розбитої амфори,
радісно прямують геть
у пекельносірчану печеру,
вибудовану Дедалусом?
Археологи вважають, що йдеться
про підлітків засиланих жертвами
до Міноса
у лабіринт буття
де ніхто не спроможний дихати.

Вони не знають, що це пекельна сірка
поглинула юних:
Я теж був підлітком. 

(Переклад Ю.Покальчука)

* * *

            Тремтіння рука і відчай
            Ось щоти маєш
            Ти почуваєшся вдома
            У цьому мерехтінні
            У цьому світлі
            В цій крові
            І в тому що зникло
            Пробите шипами
            В мерехтінні і в щасті
            Яке ти проживаєш
            Ти почуваєшся вдома
            В тмяності й світлі
            Минулого
            У тмяності й світлі молитов
            У тмяності й світлі
            Коли
            Я тебе вічно кохатиму
            У тмяності й світлі
            Коли 
            Я не помру ніколи
            У тмяності світлі того 
            Що не пробити
            Із тмяності й світла народжуються
            Твої ноги
            Твоя рука має гнучкість творця
            Ниті невидимості
            Линуть звідусіль довкруж тебе
            І в цьому мерехтінні 
            Із нічної темряви сяють 
            Очі
          

(Переклад Ю.Покальчука)