Поезія Швеції

Маріанне Сандельс

Маріанне Сандельс народилася 1942 року в Стокгольмі. Тут же в університеті здобула ступінь кандидата філософських наук. Стажувалася в Америці, Німеччині, знання іноземних мов удосконалювала в Італії, Іспанії, Португалії, Румунії. Окрім величезної кількості літературознавчих, культурологічних, бібліотекознавчих статей, Маріанне Сандельс багато перекладає на шведську - в основному з іспанської, португальської, італійської, румунської (з англійської перекладала лише Езру Паунда). Найважливішою своєю працею Маріанне вважає книжку "Під зеленою пінією. Лірика трубадурів Іспанії та Португалії 1200 - 1350", де вміщено також її переклади з давньогальської та давньопортугальської. За її сприяння (участь в перекладі, упорядкуванні та написанні статті) в Лісабоні побачила світ збірка вибраних поезій класика шведської літератури Гунара Екельофа португальською мовою. Довгий час Маріанне працювала в Королівській бібліотеці, в державних мистецьких музеях. З 1996 - на творчій роботі. Нині мешкає в Упсалі, де свого часу жив і навчася її кумир - Гунар Екельоф. Маріанне Сандельс - член Спілки пісьменників Швеції та Міжнародного ПЕН-клубу. За свою творчість відзначена премією Шведської академії 1992 року.

Тексти подаються з матеріалів журналу "Всесвіт", 1999, № 8

* * *

найменший ризик
найбільша небезпека
найкоротша дорога
найтемніший ліс

(Переклад Г.Кирпи)

* * *

У трамваї початку двадцятого віку

де гладенькі сидіння з червоного дерева
	й стомлені лампи,
ми проживемо заново своє життя.
Обсідають думки, сон дарує
нам певність, саму тільки певність.

(Переклад Г.Кирпи)

* * *

Щоразу, читаючи про чужі світи,
комети й благодатні метеорити,
я відчуваю свою мализну.

Власне, я не можу читати!
Власне, я не можу писати!
В мені виростає бездонне мовчання!

Читай же мені, мовчання моє,
ті казки, що гніздяться в дитячій голівці,
мелодійні легенди про Тігр та Євфрат,
про країну двох рік, її люд і родючість,
про води прибуття і потоплення душ.

Ось біля цієї тонкої шкіри
так близько є те, що червоне блискуче
так близько є те, що біле й тверде
	те, чого я не бачу,
	те, чого я не можу відчути.

(Переклад Г.Кирпи)

* * *

Бачу тебе, смерте,
в обличчі цього чоловіка.

Хіба я, смерте, знала,
які жахливі в тебе звістки
З'являються, коли їм заманеться.

(Переклад Г.Кирпи)

1 2 3