Поезія Швеції

Маріанне Сандельс

Полонянка

Смеркає,
А він малює
обрис моїх вуст
пірцем тонюсеньким,
що висмикнув із нашої пташини.

То я його так пристрастно кохала!
То в нього серце рвалося з грудей
під сяючим убором!

Вустами відчуваю
давній смак відчаю,
а грубі смуги на моїм лиці - 
то грати, за які хапаються руками,
аби щось вгледіти.

(Переклад Г.Кирпи)

* * *

Сиджу собі з своїм синком,
неначе з другом.
Він читає мої стомлені думки,
я бавлюся в його веселі ігри.
Сиджу собі зі своїм другом
у цім
скороминущім світі.

(Переклад Г.Кирпи)

* * *

рано чи пізно
пізно чи ніколи
вдосвіта чи вночі

стоїш собі

з чашиною в руці
і без дитини

Далеко від своїх трудів
далеко від свого кохання
далеко від свого буття

ось і пора
ні, вже запізно
атож. запізно
бути
смиренною (яке застаріле слово!)
перед смертю (нині сучасне)

рано чи пізно
таки запізно
атож, запізно

(Переклад Г.Кирпи)

* * *

ось тут у книзі
серед літер
серед приповідок

мені ведеться

ніби риби в морі
немов тій рибіці у широкому морі
немов гігантській рибі в тихім-тихім морі
мов тихій-тихій рибі в безберегім морі    

отак мені ведеться

(Переклад Г.Кирпи)

* * *

Я - мов нещасний цар Мідас
із міфів і легенд.

Сідаю до столу обідати
й уява менімалює
їжу липку на вустах
і виноград, як золото, важкий.

коли простягаю руки
і обіймаю коханого,
кохання моє стає віршем
і більш нічим.

Коли бачу я цей пейзаж,
де сода прохолодна і сонце палаюче,
то, гамуючи спрагу,
беруся писати...

(Переклад Г.Кирпи)

1 2 3